В Будинку культури смт.Заводське невідомі розбили двері
В ніч з 5 на 6 травня анонім так поспішав потрапити всередину до Будинку культури в смт.Заводське, що розтрощив скло на одній із вхідних дверей.
Ми можемо бачити, що скло “воно впало не само”, - як у кожному детективі, у якості доказу знайшлася пачка цигарок на розбитому склі всередині приміщення.
На хвилинку спробуємо уявити себе на місці цього аноніма: от мені захотілося подивитися,як виглядає хол Будинку культури, я притулився до вхідних дверей - несподівано падає скло. Я встигаю відстрибнути (слідів крові немає).
На щастя, скло мені нічого не відрізало.
Звичайно ж, справжній анонім може мене поправити, що “все було зовсім не так” -
і він буде правий. Він знає як все було насправді. Мало того, може допомогти працівникам змонтувати нове скло.
Друзі! Ми вважаємо, що тут не було місцю задуму зловмисника. Бо:
-
- немає цеглини чи її слідів, якою зручно розтрощити скло;
-
- якщо розбивати з метою вандалізму, поруч були більші вікна;
-
якщо щось поцупити, то не будеш вибирати найбільш помітне місце, та ще й в спину осуджуюче дивиться Янгол з пам’ятника Небесної сотні.
Зараз оперативно встановлюється нове скло. Чому:
в 1982 році було сформульовано “теорію розбитих вікон”.
З Вікіпедії:
“якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство. Іншими словами, явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточення теж забути про правила”.
Ідеальним прикладом того, що “це працює”, є місто Нью-Йорк:
на той час, коли 1994 року на посаді мера почав працювати Рудольф Джуліані,
місто більше десятиліття було осередком злочинності. Ви можете сміятися, але їхня команда почала роботу боротьбою з графіті і вибитими вікнами - і вже до 1999 року кількість злочинів знизилася на 56 %; чи вважаємо ми в наш час Нью-Йорк привабливим містом для життя - Yes of cource.
Краще вчитися на чужих помилках. Вночі анонім здійснив помилку.
Давайте разом будемо вірити, що сьогодні стався прецедент, який може навчити нас поважати спільне майно громади, яким є Будинок культури в цілому і скло на його вхідних дверях зокрема.
