ЩОБИ СТАТИ КРАЩИМ...
Дідусь з онуком йшли великим лісом. Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами.
Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.
— Дідусю, он хатинка! — радісно вигукнув онук. — Може, в ній переночуємо? — Так, це хатинка для подорожніх, — сказав дідусь.
Вони зайшли в лісову хатинку. У ній було чисто, на стіні висіла гілочка з ялинки. За народним звичаєм це означало: заходьте, будь ласка, любі гості.
Дідусь і онук підійшли до столу й побачили на ньому свіжу хлібину, глечик з медом і кілька великих сухих рибин. На вікні — відро з водою. Дідусь і внук умилися і сіли вечеряти.
— Хто це все поставив на стіл? — питає онук.
— Добрий чоловік, — мовив дідусь.
— Як це так? — дивується онук. — Залишив нам добрий чоловік їжу, а ми й не знаємо, хто він.
Для чого ж він старався?
— Щоб ти став кращим, — відповів дідусь.
Знаєте, є хороше прислів’я – «що посієш те й пожнеш» - воно дійсно працює.
Добро завжди породжує добрі вчинки та повертається навзаєм. Ми можемо бути лише споживачами – зробили нам щось добре, ну та й дякуємо на тому.
Проте, якщо ви справді хочете примножити добро – робіть його у відповідь.
Не чекайте подяки чи оплати за хороші вчинки – ми ж не на ринку, щоб торгуватися чи вибирати.
Ми прагнемо кращого життя, кращого комфорту, кращої роботи….. спробуймо для початку самим стати кращим. Ми не можемо контролювати погоду, стан світової економіки і політики або будь-які інші глобальні речі.
Але ми можемо керувати собою, нашими звичками і щоденними добрими вчинками.
Бажаємо вам Доброго понеділка, добрих людей на зустріч, такого ж настрою та сонячної погоди.
