Печера "Угринь" - туристична перлина Заводської громади
18 квітня 2016 року у Заводській селищній раді відбулася зустріч спеціалістів та начальника гуманітарного відділу Стечишина І.С. з Фіялом Іваном, жителем села Угринь та волонтером аварійно-рятувального загону (м.Тернопіль) по питанні відновлення туристичного потенціалу печери «Угринь». Сам Іван в певний час займався екскурсіями в угринську печеру.
Згідно слів чоловіка, печера на даний час закрита для відвідувачів.
Найближчим часом планується огляд печери працівниками Заводської селищної ради. Пізніше будуть запрошені спеціалісти для огляду на вияв загроз для здоров’я. Якщо печера буде відповідати дозволеним нормам, то тільки тоді постане питання про початок робіт по створенні умов для відвідувачів та відкриття печери для екскурсій.
Для довідки:
Довжина печери – 1 872 м
Пам'ятка природи місцевого значення. Рік створення - 1977
Ближня частина печери відома з першої половини ХХ століття.
У 1934 році вчитель з місцевої школи Отецький розкопав отвір у горі і натрапив на великий підземний зал. З того часу почалось освоєння печери.
Згодом печера Угринська стала власністю Подільського туристично-краєзнавчого товариства (ПТКТ), нею опікувався відділ Чортківського ПТКТ.
З 1935 року печера Угринська стала цілком доступна для туристів. На вході було збудовано браму, на якій встановили напис: "Вхід у підземні лабіринти - платний". При печері утримувався платний провідник, що проводив екскурсії в печеру за вхідними квитками. Угринська печера стала відома далеко за межами повіту.
Оглядати її приїздили туристи з Сербії, Румунії, Франції, Англії та інших країн. Цікавились нею вчені і студенти Тернополя, Львова, Кракова, Варшави. Всі, хто побував у печері, залишали свої відгуки про неї у спеціальній книзі. Перше письмове повідомлення про печеру датується 1936 роком. Про неї є згадка в путівнику по Тернопільському воєводству Томаша Кунцека.
У 1959 році печеру досліджував вчитель Угринської восьмирічної школи Михайло Біль. Він зробив невеличкий опис печери, який опублікував в районній газеті.
Вперше повний план відомої частини печери виконав у 1962 році шахтовий загін Інституту мінеральних ресурсів м. Сімферополя під керівництвом В. М. Дублянського було закартовано 428 метрів.
У 1966 році кияни під керівництвом В. Я. Рогожнікова, подолавши вузькі щілини ходу що іде на північ, відкрили Північний районі та провели його топозйомку
У 1973 році група тернопільських спелеологів (Зімельс Ю. Л., Немировський Е. А., Федоров С. І.) провели топозйомку Ближньої та Північної частини печери, так як плани Рогожникова і Дублянського виявилися неточними.
У 1986 році тернопільські спелеологи прокопали хід в південній частині Північного району і з'єднали його з ближнім районом.
Дослідження печери тривають.
Куратор: Чортківський СК "Кристал"
